Захист тварин від Ірени Кільчицької до болю нагадує лист української організації «Промені Чучхе» до Бріджит Бардо.

Заступник київського міського голови Ірена Кільчицька зробила чергову сенсаційну заяву: відтепер міська влада допоможе знедоленим тваринам, яких експлуатують ненаситні ресторани. Так пані Кільчицька згадала верблюда, який мокне під дощем біля ресторану «Караван» і крокодила, який не поміщається в акваріум в одному з подільських ресторанів. Більше того, від сьогодні міська влада проведе інспекцію в сфері послуг на предмет експлуатації тварин.

Безумовно, така ініціатива могла б викликати у представників «зелених» рухів тільки захоплення, однак дивує те, що міська влада, виступивши на захист «братів наших молодших», чомусь взагалі не згадує про людей. Напевне, немає жодного міського видання, яке б час від часу не звертало б увагу міських властей на кількість бездомних собак. Більше того, будь-хто може розповісти цілий ряд історій про «хазяйських» собак без намордників та без поводків. Зрештою, в столиці немає жодної зеленої зони, не загадженої собачими екскрементами. Тобто, з точки зору пересічного киянина щонайменше дивно, чому лад у цій сфері треба наводити саме з ресторану «Караван».

Власне, вся ця ситуація нагадує оповідання Івана Франка «Свинська конституція». Суть його така: везе чоловік на возі свиню, звичайно ж із зв’язаними ногами. Тут на нього кидається пан і кричить, що він порушує всі мислимі і немислимі артикули, а відтак хапає ножа і розрізає шнурки. Чоловік сперечається із цим паном, аж тут бачить, що ведуть групу арештантів. Він чекає, що цей пан вступиться за нещасних, закованих в кандали, однак цей пан вигукує слова підтримки конвоїрам.

Безумовно, аналогія тут не пряма, однак, все ж вона напрошується. Звичайно, я не проти того, щоб захистити цього верблюда і перевести крокодила до кращого акваріуму, але всі ці заходи більш нагадують бажання «повпливати» на хазяїв тих чи інших закладів (включно з приватними конюшнями), аніж на реальний захист тварин.

Зрештою такий захист тварин до болю нагадує лист української організації «Промені Чучхе» до Бріджит Бардо. В цьому листі українські кімерсенівці просили славетну захисницю тварин відмовитися також і від шовкових речей. Справа в тому, що на думку чучхейців, шовкопряда вбивають негуманно – його ошпарюють, а відтак українські «Промені Чучхе» пропонували носити шовкові речі лише в тому випадку, якщо виробники шовку даватимуть кожному шовкопряду смертельну ін’єкцію.

Отож, не дивуйтеся, коли біля ресторану «Караван» в знак великої любові міської влади до тварин буде побудовано навіс, щоб верблюд не мок під дощем і не страждав від незвичного для нього сонця. Іншими словами, ініціатива Ірени Кільчицької матиме прекрасні наслідки для однієї конкретно взятої тварини.

друкувати

обговорити

Відіслати статтю другові